Війна прийшла в наш дім, в нашу Україну. Рашистська федерація, прикриваючись, так званою, «операцією», напала на Україну 24 лютого 2022 року. Вже більше місяця нас бомблять та вбивають. Вже більше місяця систематично обстрілюються житлові будинки і мирні жителі Харкова, Чернігова, Сум, пригороди Києва (Ірпінь, Буча, Гостомель), сам Київ, Маріуполь. Багато людей лишилось своїх домівок і переїхало в безпечні західні частини України, а ще більше лишаються в зонах обстрілу, ризикуючи своїм життям, і не забувають про людяне.
Ми будемо завжди пам’ятати і пишатися нашими неймовірними кокеристами, які потрапили під обстріли з перших днів війни і, залишаючи небезпечні міста, не покинули своїх кокерів. Вони стали для нас героїнями.
Natali Maksimets два тижні лишалась в Ірпіні під обстрілами без тепла, води, газу і світла. Вона витримала і, коли була можливість врятуватись, не залишила своїх собак, цуценят і кролика. При евакуації Наталія вдвох із мамою виносили всіх на руках.

Viktoria Suleshko Blues Improvisation на початку війни була в Харкові, а її собаки були залишені під Маріуполем на сусідку. Вона пережила перші бомбування Харкова, змогла вивезти свою дитину на евакуаційному потягу на захід нашої країни, а потім повернулась до Запоріжжя і декілька тижнів пробивалась до своїх чотирилапих дівчат під Маріуполь. Важко уявити, складно передати всі ці спроби, зусилля і емоції, як, не зважаючи на постійні перешкоджання і заборону від російських загарбників для гуманітарного коридору, Вікторія змогла потрапити в окуповане місто і забрала тих, хто її так чекав.
Ви наші героїні! Дякуємо, що ви вижили і не залишили своїх кокерів